Мировое производство нержавеющей стали во втором квартале 2020 года сократилось на 10,70 %
Как сообщает Metalinfo.ru со ссылкой на International Stainless Steel Forum (ISSF), во втором квартале 2020 г. в мире было произведено 11,968 млн. т нержавеющей стали. Это на 2,2% превышает показатель первого квартала, но на 10,7% меньше, чем в тот же период прошлого года.
Всего за первое полугодие объем выплавки составил 23,673 млн. т, что на 9,4% меньше, чем за первые шесть месяцев 2019 г.
Китай, первым справившийся с эпидемией коронавируса, во втором квартале увеличил производство нержавеющей стали на 29,6% по сравнению с проблемным первым и на 2,8% — по сравнению со вторым кварталом 2019 г. В первом полугодии в целом китайские компании получили 13,961 млн. т, что на 2,7% отстает от января-июня прошлого года.
Во всех остальных регионах спад был намного более сильным. Так в Европе производство нержавеющей стали во втором квартале упало на 27,2% по сравнению с тем же периодом годичной давности, в США — на 30,4%, а в Азии без Китая, Кореи и Индонезии — на 44,3%. Соответственно, по итогам первого полугодия в целом эти регионы сократили выплавку на 16,3; 20,3 и 23,9%.
“Прочие” страны, к которым ISSF относит Индонезию, Корею, Бразилию, ЮАР и Россию показали не такие плохие результаты. Во втором квартале они на пятерых выплавили 1,215 млн. т нержавеющей стали, что только на 7,0% меньше, чем годом ранее, а по итогам первого полугодия спад составил у них 8,4%.
Доля стран Азии на мировом рынке нержавеющей стали достигла рекордного значения. В первой половине текущего года на долю одного только Китая пришлось 59% мировой выплавки, а на азиатские страны в совокупности — более 80%.
Появился прогноз падения китайского стального экспорта
Как сообщает Metaltorg.ru со ссылкой на Yieh.com, с июня по июль 2020 года из-за огромной разницы между внутренним спросом на сталь в Китае и международным спросом на сталь, а также заметной разницы в ценах на стальную продукцию между двумя упомянутыми выше рынками, экспорт стали из Китая снизился, поскольку импорт стали (особенно стальной заготовки) стремительно рос.
Поскольку в 2009 году случился финансовый кризис, на китайском рынке снова появился период, когда страна реализовала чистый импорт стали.
Однако по мере постепенного восстановления мирового рынка импорт стали в Китай может сократиться, а экспорт может стабильно увеличиваться. Согласно прогнозу, в этом году Китай может экспортировать 55 млн тонн стальной продукции.
Индийское потребление стали упало до шестилетних минимумов
Как сообщает портал Metaltorg.ru со ссылкой на агентство Reuters, внутреннее потребление стали в Индии в апреле-августе упало до самого низкого уровня за последние шесть лет, как показали правительственные данные, что подчеркивает замедление экономического роста и сокращение расходов на инфраструктуру. Данные показали, что потребление стали за первые пять месяцев финансового года составило 27,4 млн тонн, что на 35% меньше, чем в прошлом году. Показатель также был самым низким, поскольку данные были сопоставлены в текущей форме, начиная с апреля 2014 финансового года по март 2015 года.
Потребление стали на душу населения в стране является одним из самых низких в мире — около 66 килограммов, по сравнению со средним мировым показателем около 212 килограммов.
Данные показали, что производство готовой стали также упало более чем на 30% в апреле-августе до 30 миллионов тонн.
Производители стали, однако, продолжали преодолевать внутренний спад, сосредоточившись на экспорте, при этом основным покупателем стал Китай, отгрузивший рекордные 1,7 миллиона тонн в течение апреля-августа. Индия также была нетто-экспортером стали в апреле-августе.
В этом году Китай вытеснил традиционные экспортные рынки Индии, несмотря на серьезное военное противостояние, поскольку он продолжает наращивать расходы на инфраструктуру после пандемии коронавируса.
Индия в основном экспортировала горячекатаный рулон в Китай, плоский стальной прокат, который используется, в частности, для производства труб, автомобильных деталей, инженерного и военного оборудования.
“Внутренняя экономическая среда оставалась спокойной”, — отметил в августовском отчете Объединенный заводской комитет, созданный федеральным министерством стали.
Ожидается, что в этом году индийская экономика испытает первое с 1979 года сокращение за полный год из-за строгой блокировки, введенной на раннем этапе для борьбы с вирусом.
За 9 месяцев 2020 года украинские предприятия сократили производство стали на 6,2%, о чем свидетельствуют данные ОП “Укрметаллургпром”. В отрасли сохраняется сложная ситуация, вызванная кризисом на мировом рынке стали, усугубленном коронавирусной пандемией.
Так, за 9 месяцев 2020 года произведено:
чугуна 15,25 млн т (-1,5% относительно аналогичного периода 2019 года);
стали 15,39 млн т (-6,2%);
проката 13,79 млн т (- 2,2%).
Основными причинами снижения производства основных видов металлургической продукции, наряду с глобальным карантином, по-прежнему остаются государственный протекционизм в традиционных для украинской металлургии странах экспорта, снижение цен и сокращение спроса на металлопродукцию, наличие избыточных мировых сталеплавильных мощностей производительностью порядка 440 млн т в год, а также оставшийся неизменным «тарифный беспредел» со стороны национальных государственных монополистов (АО «Укрзализныця», ГП «Администрация морских портов Украины», Нафтогаз и т.п.) и ряд деструктивных законодательных и нормативных актов, введенных украинскими властями».
Низькі цінові очікування на ринках нафти й газу обіцяють слабкий попит на сталеві труби.
Перспективи споживання нафтогазових труб багато в чому залежать від динаміки споживання енергоносіїв і цін на них. У поточному сезоні ціни на газ в Європі через м’яку зиму перебувають на доволі низькому рівні, і немає особливих перспектив їх зростання протягом року (влітку вони знижуються «автоматично»). Тим більше, європейські газосховища залишаються заповненими на рівні 80%.
Ситуація з цінами на нафту трохи інша – вона багато в чому залежить від геополітичної кон’юнктури, яка є не надто стабільною і швидко реагує на всі різні події (ситуація навколо Ірану, Лівії, Сирії та ін.). Однак міжнародні експерти не очікують істотного зростання або падіння цін на нафту.
Однак головним середньостроковим фактором залишаються не лише військово-політичні або кліматичні причини, а перспективи споживання енергоносіїв у контексті розвитку світової економіки. У цьому питанні все непросто. Рейтингове агентство Fitch прогнозує зниження темпів зростання світової економіки у 2019 році до 2,6% порівняно з 3,2% у 2018 році, а у 2020-му – до 2,5%.
Буровий спад.
Найважливішим індикатором динаміки розвитку нафтогазової галузі є кількість діючих бурових установок для видобутку нафти й газу. Бурова активність знизилася минулого року вслід за зниженням цін на нафту і газ.
За даними американської компанії Baker Hughes, кількість бурових установок у всьому світі у 2019 році скоротилася на 201 од., або на 9%, до 2043 од. Найсуттєвіше зниження числа бурових установок відбулося в Північній Америці. У США показник у річному виразі зменшився на 274 од., або на 25,4%, і становив 804 установки, в Канаді – на 6 од., або на 4,3%, до 135 од.
Потрібно відзначити, що кількість бурових установок у грудні 2019 року порівняно з листопадом зросла на 1 од. Навіть це невелике зростання стало позитивним сигналом для галузі, яка падала майже весь попередній рік.
Регіональна динаміка кількості діючих бурових установок у 2019 році
Джерело: Baker Hughes
Зниження кількості бурових установок позначилося на споживанні й цінах на труби для нафтогазу. Середні ціни на нарізні труби нафтового сортаменту (OCTG) у США в листопаді 2019-го впали на 32% р./р.
«Торгові війни посилили побоювання з приводу рецесії у Штатах і сповільнення світової економіки, що негативно позначилося на цінах всіх сировинних товарів, у тому числі енергоносіїв. В умовах високої волатильності й невизначеності нафтогазові компанії сфокусувалися на економії та скоротили інвестиційні програми», – зазначає Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.
За межами США бурова активність і попит на OCTG в 2019 році переважно покращилися або залишилися майже незмінними. За даними Baker Hughes, кількість установок у Європі в 2019 році зросла на 44 од., до 139. На Близькому Сході загальне число бурових установок за рік зросло на 36 од., до 430 од. Трубна металургійна компанія (ТМК) констатує стабільний і сильний попит в РФ. Водночас в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні кількість бурових у 2019 році знизилася на 5 од., до 226, в Латинській Америці – на 6 од., до 191.
Динаміка цін на безшовні труби була дуже близькою до динаміки цін на брухт. Однак ціни на труби не відповідали зростанню цін на брухт у жовтні, що свідчить про слабкість ринку.
У травні було укладено нову торговельну угоду США з Канадою й Мексикою, які отримали право безмитного ввезення сталевої продукції у Штати. На думку Андрія Тарасенка, цей факт міг чинити тиск на ціни трубної продукції, оскільки Канада і Мексика – це сумарно 20% імпорту труб у США.
В українському трубному сегменті має місце зниження і виробництва, і перспектив споживання. Трубні підприємства України в січні-листопаді 2019 року зменшили виробництво труб на 5,3% – до 965 тис. т. За підсумками 2019 року «Інтерпайп» очікує зниження споживання трубної продукції в Україні на 15%. Причини – сповільнення темпів зростання світової економіки і зміни стратегії роботи найбільшого споживача труб – «Укргазвидобування».
Більше того, в основних газових показниках у 2019 році Україна також не показує передумов для збільшення споживання трубної продукції. Минулого року власний видобуток газу знизився на 1,4% – до 20,6 млрд куб. м, імпорт зріс на 34,5% – до 14,25 млрд куб. м, споживання (без урахування виробничо-технологічних витрат) зменшилося на 7% – до 26,4 млрд куб. м.
У країні створені умови, аби старі труби відвоювали частку ринку в нових і були знову використані в своїй початковій якості. В результаті, будь-який інфраструктурний проект можна вважати міною уповільненої дії.
Як відомо, в Україні існує цілий ряд великих виробників сталевих труб різного сортаменту. Українські сталеві труби експортуються в десятки країн світу і користуються непоганим попитом за співвідношення ціна-якість. Але дивна річ, у самій Україні, на фоні спаду виробництва нових труб, небувалого розмаху досяг ринок сталевих труб, що були у вжитку. Хтось скаже, що ці труби йдуть виключно в металобрухт чи в кращому випадку використовуються в якості паль або конструкційного профілю в будівництві. Однак, знайомство з пропозиціями на вторинному ринку не залишає сумнівів у тому, що старими трубами у нас підміняються нові. Тобто, пролежавши роки в землі або прослуживши з десяток років у наземних трубопроводах, труби не йдуть з ринку, а повертаються на нього у своїй початковій якості. У результаті створюється порочне коло, в якому труби, що вийшли з ладу, замінюють не на нові, здатні прослужити років 20, а на менш старі, які почнуть текти вже через кілька років. Таким чином, часовий проміжок між перекладанням труб скорочується до мінімуму.
Будь-хто може ввести у пошуковик слова «продаж, труби вживані, Україна» та отримати ось такий результат: «Труби, що були у вжитку. Можливий експорт. Ми займаємося демонтажем трубопроводів, які перебувають у землі, що раніше використовувались для зрошення полів. Ми можемо запропонувати сталеві труби, що були у вжитку, діаметром від 219 до 1220 мм з товщиною стінки від 4 до 12 мм. Пропонуємо труби вживані діаметром від 159 до 1220 мм з різними стінками, зі складу та під замовлення. Підприємство також здійснює експорт труб вживаних у країни Євросоюзу, зокрема до Австрії».
Загалом, оголошень, в яких значаться «труби демонтовані, вживані, лежані, реставровані в асортименті» більше сотні, як і фірм, які на цьому ринку працюють. І це тільки ті, хто вийшов на простори інтернету, тобто люди мають усі необхідні документи на свій товар, а скільки тих хто працює локально і поки не готовий світитися…
Немає сумнівів, що такий широкий спектр пропозицій міг бути сформований тільки не менш широким попитом. За останні 5 років в Україні щорічно замінювали не більше 500 км труб, що знаходяться на балансі підприємств комунальної теплоенергетики України. Переведемо кілометри в тонни і отримаємо близько 40-50 тисяч тонн труб на рік. Додамо до цього не менше 30 тис. тонн труб щорічно демонтованих (офіційно і неофіційно) з промислових об`єктів і отримаємо загальну цифру приблизно в 70 тис. тонн на рік. Якщо врахувати, що з початком кризи споживання труб в Україні почало скорочуватися, то за останні 5 років середньорічний показник продажів сталевих безшовних і електрозварювальних труб в країні складає приблизно 600 тис. тонн. Зіставивши щорічні надходження на ринок труб вживаних і нових, можна говорити про те, що не менше 10% труб, які щорічно реалізуються в Україні, вже були у вжитку.
Висновок напрошується невтішний: про факти використання вживаних труб під виглядом нових не говорять не тому що їх немає, а тому, що ніхто не займається їх виявленням. Способів видати стару трубу за нову маса. Існують спеціалізовані бази, де відновлюють труби. На цих же базах є обладнання для маркування труб. Поставити на відреставровану трубу випуску 1980-х років клеймо з датою виготовлення 2001-й або 2003-й рік і видати її не за стару, а за лежану, немає ніяких проблем. А те що труба, якій 30 років не відповідає жодним технічним регламентам це справа десята. При цьому варто нагадати, що на балансі підприємств комунальної електротеплоенергетики України знаходиться 34,6 тис. км у двотрубному обчисленні магістральних, розгалужених і розподільчих теплових мереж діаметром від 50 до 800 мм. Загальне зношення теплових мереж становить близько 70%. Ці цифри свідчать про те наскільки великий потенціал українського ринку уживаних труб, як з точки зору його наповнюваності, так і з точки зору обсягів реалізації.
Те, що кругообіг вживаних труб завдає шкоди державі сумніву не підлягає. Через старі труби бюджетні гроші витікають, як вода в пісок. Але є і ще один неприємний момент — в пропозиціях з продажу вживаних труб в якості опції нерідко зустрічаються приписки (можливий експорт). Це означає, що точно так само, як і всередині країни, вживані труби цілком можуть видаватися за нові недобросовісними експортерами або їх зарубіжними партнерами. Що це дає в перспективі, здогадатися легко — старі труби можуть серйозно підмочити репутацію українських трубників, як виробників якісної продукції.
І приклади такого експорту вже є. У 2007-2010 рр.. у Дніпропетровській області використовуючи підроблені документи і корумповані зв`язки, зловмисники вивозили вживані труби до Російської Федерації, видаючи їх за нові.
